Не знаю як для вас, для мене ще не закінчився 2022 рік, я ще продовжую жити тим самим почуттям гніву, люті, ненависті до ворогів, сподівання та очікування миру в нашій рідній країні.
Час минає... Наші улюбленці, так само як і ми, не молодіють. Від звуків гармат та тривог вони, так само як і ми, не становляться здоровіше. Але весь цей час вони залишаються з нами, віддані своєму господарю, з надією в очах, що господар їх захистить... За роки війни ми почули багато історій про домашніх улюбленців: іноді щасливого спасіння, бо собаки відчувають обстріли та попереджають про це; іноді щасливого воз'єднання загублених з родинами; спасіння домашніх тварин із зони бойових дій та обстрілів, тощо... Ми звикли жити із стресом, ми звикли не відчувати страх, але ми ніколи не зачерствіємо серцями, МИ будемо завжди любити і творити Добро. Хай кожен з нас буде мати в серці краплі любові та доброти один до одного, до наших четверолапих друзів. Бо собака – то є найвідданіший друг, який ніколи вас не покине, який залишиться поруч, коли підуть всі інші, він захищатиме вас даже тоді, коли неможливо захистити, він буде біля вас і буде заглядати вам в очі, бо ви його родина, ви той – за кого він віддасть своє життя...
Молимося за нашу рідну Батьтківщину, віруємо в Добро та Перемогу, чекаємо та наближаємо мирні часи!